До Київського суду звернувся громадянин РФ з позовом про визнання протиправним та скасування рішення ДМС, яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну від 19.06.2018 та скасовано дозвіл на постійне проживання від 15.07.2019.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що рішення, яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну та скасовано дозвіл на постійне проживання, є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки позивач до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягувався та жодних протиправних дій не вчиняв. Крім того, позивач стверджує, що його батько – громадянин України. У зв'язку з чим позивач має додаткові підстави для отримання дозволу на імміграцію в Україні.

Відповідачем подано до суду відгук на позовну заяву, в якій останній позов не визнав і просить суд відмовити в задоволенні з тих підстав, що територіальним органом ГТС правомірно прийнято рішення, що оскаржується, оскільки позивач створює реальну загрозу національним інтересам, національній безпеці, порушує права і свободи людини та громадянина, сприяє дестабілізації суспільно-політичної обстановки в Україні та поширює вплив організованої злочинності на процеси, що відбуваються в економічній, політичній та громадській сферах.

Розглянувши подані документи та матеріали, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд зазначає таке.

Громадянин РФ проживає в Україні зі своєю родиною із 2009 року. Навчався у школі м. Обухів Київської області. Мати позивача має вигляд на постійне проживання в Україні. Крім того, вона є багатодітною матір'ю. Сім'я мешкає разом.
Так само з 02.01.2018 р. батько є громадянином України.
Батьки звернулися до відповідної установи, щоб їхній неповнолітній син отримав дозвіл на імміграцію.
Позивач 15.07.2019 отримав документовану довідку на постійне проживання в Україні як особі, яка є неповнолітньою дитиною іммігранта, оскільки мати дитини отримала дозвіл на імміграцію в Україну.
Також є інформація про те, що Національною поліцією України було скасовано дозвіл на імміграцію.

Було встановлено, що позивач був причетний до виконання на території України тяжкого кримінального правопорушення (хуліганство, виконане з використанням вогнепальної чи холодної зброї). Але притягнути позивача до кримінальної відповідальності не є можливим, оскільки він не з'являється в органах слідства та ухиляється від дотримання законів України.

Обставини, за яких дозволу на імміграцію не буде надано:

1) особам, засудженим до позбавлення волі строком більше одного року за вчинення діяння, що відповідно до законів України визнається злочином, якщо судимість не погашена та не знята у встановленому законом порядку;

2) особам, які вчинили злочин проти миру, військовий злочин чи злочин проти людяності та людства, як вони визначені у міжнародному праві, або розшукуються у зв'язку зі скоєнням діяння, яке відповідно до законів України визнається тяжким злочином, або їм повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, досудове розслідування якого не закінчено;

3) особам, хворим на хронічний алкоголізм, токсикоманію, наркоманію або інфекційні захворювання, перелік яких визначено центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

4) особам, які у заявах про надання дозволу на імміграцію вказали свідомо неправдиві відомості або подали підроблені документи;

5) особам, яким на підставі закону заборонено в'їзд на територію України;

6) в інших випадках, передбачених законами України.

Отже, компетентний орган державної влади при прийнятті рішення про надання позивачеві дозволу на імміграцію в Україні та оформлення посвідки на постійне проживання в Україні проводив необхідну перевірку поданих документів та з'ясовував у межах своєї компетенції питання щодо наявності підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію, однак таких підстав не виявив.

У свою чергу, підстави для скасування дозволу на імміграцію визначено статтею 12 Закону України "Про імміграцію", а саме, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів або документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав та законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; 6) в інших випадках, передбачених законами України, за позивачем не було встановлено.

Позивач також має дитину, яка є громадянином України. 

Так, міжнародними договорами, ратифікованими Україною встановлено, що дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно ухвалити рішення про місце проживання дитини. Таким чином, втручання органу державної влади у сімейне життя позивача є неправомірним.

З урахуванням вищезазначених обставин, суд дійшов висновку, що рішення ДМСУ, яким скасовано дозвіл на імміграцію в Україну, виданий громадянину РФ та скасований вид на проживання, є протиправним і підлягає скасуванню, а позовні вимоги підлягають задоволенню.